Bogdan-Nekonosan (bberez) wrote,
Bogdan-Nekonosan
bberez

Туга Франчески

Рід вампірів де ля Клер бере початки в ранньому середньовіччі. Деякі з предаставників родини надавали таємні послуги монархам, інші жили непримітним життям. Треті жахали околиці родового замку своєю некерованою поведінкою, четверті ж були в пошані в суспільстві. До останніх належав дід Франчеки Ульріх V. Певний час він навіть виконував роль бурмістра Лялькового Містечка, але через плітки змушени був полишити службу. Ульріх справді часом пив кров, але лише із закорінілих злочинців, і ніколи не доводив людину до смерті. На жаль, плітки привели до Містечка кількох мисливців за вампірами. І в одну ніч вони влаштували полювання, в результаті котрого дід Франчески загинув. Залишився лише один портрет, виконаний міським художником. І часом Франческа приходить до нього, аби тужити. А тоді згадує вірші Поля Верлена.





L'angoisse
Nature, rien de toi ne m'émeut, ni les champs
Nourriciers, ni l'écho vermeil des pastorales
Siciliennes, ni les pompes aurorales,
Ni la solennité dolente des couchants.

Je ris de l'Art, je ris de l'Homme aussi, des chants,
Des vers, des temples grecs et des tours en spirales
Qu'étirent dans le ciel vide les cathédrales,
Et je vois du même oeil les bons et les méchants.

Je ne crois pas en Dieu, j'abjure et je renie
Toute pensée, et quant à la vieille ironie,
L'Amour, je voudrais bien qu'on ne m'en parlât plus.

Lasse de vivre, ayant peur de mourir, pareille
Au brick perdu jouet du flux et du reflux,
Mon âme pour d'affreux naufrages appareille.


Тривога
Природо, не торка мене твоя краса -
Ані ліси й поля з їх гойними дарами,
Ані веселчасті ранкові панорами,
Ні журних вечорів торжественна яса.

Мені смішні усі мистецтва чудеса,
Поезія, і спів, і древні грецькі храми,
Соборів пишний блиск, їх велеліпні брами,
Й дзвіниці, що стримлять в порожні небеса.

Не вірю в Бога я, глузую із людей,
Все заперечую - знання, мораль, ідеї...
Любов? Не хочу знать тих вигадок старих.

Життям утомлена, пойнята жахом смерті,
Моя душа - мов бриг, що поміж хвиль і криг
Щомиті жде кінця в безжальній круговерті.


І навіть кілька рядків з іншого вірша:
Voeu
Sont-elles assez loin toutes ces allégresses
Et toutes ces candeurs ! Hélas ! toutes devers
Le printemps des regrets ont fui les noirs hivers
De mes ennuis, de mes dégoûts, de mes détresses !

Si que me voilà seul à présent, morne et seul,
Morne et désespéré, plus glacé qu'un aïeul,
Et tel qu'un orphelin pauvre sans soeur aînée.

Туга
...
Те все пройшло, сплило, немов весняна злива,
Невинний цвіт душі недовго золотів,-
Із півночі життя хтось лютий налетів,
I впала враз зима - тяжка, глуха, нудьглива.

I от я гибію, самотній і смутний,
Немов у склепі мрець, холодний, крижаний,
Гіркий, мов сирота, що без сестри бідує...


Переклад М. Лукаша
Tags: ball jointed doll, поезія, французька поезія, шарнірна лялька
Subscribe

  • Brumes et pluies - Тумани і дощі

    Цього року трапилася непевна весна. Одного дня вранці стояв легкий туман, котрий мало не падав на землю дощем. Потім виглянуло сонечко, почало тошки…

  • Ляльки-мисливці

    Чи можуть ляльки полювати? Такі зманіжені і ніжні істоти, гадаєте, думають лише про сукні та плітки? О, ні. Вони можуть бути доволі хижими і залюбки…

  • Лялькоселфі

    Трохи сучасного з життя ляльок. Жодних романтичних закочувань очей під високу французьку поезію. Просто селфі.

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments