Туга Франчески

Рід вампірів де ля Клер бере початки в ранньому середньовіччі. Деякі з предаставників родини надавали таємні послуги монархам, інші жили непримітним життям. Треті жахали околиці родового замку своєю некерованою поведінкою, четверті ж були в пошані в суспільстві. До останніх належав дід Франчеки Ульріх V. Певний час він навіть виконував роль бурмістра Лялькового Містечка, але через плітки змушени був полишити службу. Ульріх справді часом пив кров, але лише із закорінілих злочинців, і ніколи не доводив людину до смерті. На жаль, плітки привели до Містечка кількох мисливців за вампірами. І в одну ніч вони влаштували полювання, в результаті котрого дід Франчески загинув. Залишився лише один портрет, виконаний міським художником. І часом Франческа приходить до нього, аби тужити. А тоді згадує вірші Поля Верлена.



Collapse )

Празькі легенди. Південні сади Граду та Старі Замкові Сходи

Rоли ви вийдете з території Граду через браму Чорної Вежі, перед вами простягнуться вниз Старі Замкові Сходи. Вони ведуть в напрямку станції метро «Малостранська». Зазвичай потік туристів прямує прямо вниз, але ми на хвилю затримаємося. По лівій стороні за огорожею тягнеться місцевість, котра називається «Na Opyši» на честь невеликого палацику. Там ховаються виноградники, історія котрих бере початок з 908 року. Їх заклав сам святий Вацлав, однак це вино не було призначено для широкого ужитку. Його використовували переважно для потреб християнських богослужінь та обрядів.



Collapse )

Не може моя сестра бути такою милою

Є такі майстри манґи, котрі чудово себе почуваються в рамках одного жанру. Цукаса Фушімі спеціалізується на історіях стосунків братиків і сестричок. Найвідомішим його твором є “Ероманґа сенсей”, але сьогодні мова піде про більш ранній, і на мою думку дещо кращий твір “Не може моя сестра бути такою милою” (Ore no Imouto ga Konna ni Kawaii Wake ga Nai). Суть історії доволі проста: 17-річний Кьоске Косака мешкає в Токіо разом з батьками та молодшою сестрою. От тільки з нею в нього добрих стосунків не виходить від слова взагалі. Дівчина не сприймає свого брата, ставиться до нього зневажливо, хоча явної причини тому немає. Це можна було б пояснити тим, що вона - починаюча модель і зоряність трохи закрутила їй голову (як це часто буває з молодими дівчатами). Аж поки братик не знаходить диск “Зоряна відьма Меруру”, в середині котрого був диск з грою “Кохаймося із сестричкою”. І виявилося, що наша Кірін - прихована отаку.



Collapse )

Ковідне

Минуло два тижні від перших симптомів: легкого покашлювання, доволі типового для мене о цій весняній порі. Спершу я навіть не звернув увагу, і стривожився, коли почала підніматися температура. Коли вона досягла 38 градусів, я вже розумів, що втрапив у халепу. І ця халепа називалася коронавірусом. Лікар, котрого довелося чекати мало не весь день (в Польщі працюють телепоради, і лікар може задзвонити доволі пізно), виписав мені направлення на тест. І пошкандибав я з температурою 39 в чергу. Бо хотілося якомога скоріш пройти процедуру. В черзі стояло щось з 20 людей, і все було б нічого, якби не діти, котрих підносили нон стоп до черги. Дітей заводили надовго - одне маля застрягло мало не на півгодини. Мало не вперше я почав думати, що діти, так само як і пенсіонери, мають обслуговуватися в окремих пунктах, де для них куди більше зручностей.

Після двогодинного стояння я повернувся додому і почалася боротьба з температурою та диким кашлем. Щодня вона забирала все більше і більше сил. Фервекс (парацетамол) мало допомагав, а давлючий кашель не збивався нічим і ніяк. В кінці кінців, через знесилення, слабкість я спанікував і задзвонив до швидкої. Через гарну сатурацію (93-94) воно їхало 5.5 годин. А коли доїхало, то два лікарі запропонували мені альтернативи: або залишаюсь, або до лікарні. Вибрав друге... Мене трясло і обливало потом, оскільки я нарешті додумався взяти ібупром, котрий справився набагато краще з гарячкою, ніж фервекс.

Нову Південну лікарню, що на Варшавському Урсинові здали заледве два місяці як. Власне, частина приміщень ще зачинена. Мене запхали до кімнати з одним сусідою (приємний пан, мандрівник, так що було про що порозмовляти). В камері є санвузол з душем, і два ліжка із здоровенним пристроєм, що міряє багато чого, а головне - сатурацію. Він гидко пищить вночі, і я навчився відключати йому пищання. Окрім того в лікарні пищить все, в тому числі і виклик медсестер, тому доводилося відключати і ці глюки. Є вай-фай, але ніхто не знає пароль. Годують ніби нічогенько, але сніданок і вечеря - суцільний білий хліб, котрого я не їм. Каву дають лише по вихідним, і таку, що кавою й не назвати. Я мнясо їм, а не булки! Найтяжче - це коли тебе о 5:30 будять міряти температуру. А ліки ввечері приносять десь після 22. Виспатися практично не реально через нескінченну біганину до туалету міняти пропотілі футболки. Навіть сусід-асматик не заважав.

Але це все для користі, і за 6 днів лікарка і медсестри, дивлячись на мою нахабну мармизу, виперли геть доліковуватися вдома. Я був не проти. Тим більше, що у вівторок почали привозити нових пацієнтів, і я об'єктивно розумів - місця з киснем їм потрібніші, ніж мені.

Скажу так, всі ті дурні, що вважають, що ковіда не існує - хай запхають свою думку до дупи. Ковід є, і це не просто грип. Це важка хвороба, котра добряче витягує сили. Так що бігати так, як до, нині в мене не дуже виходить. Доводиться часто відпочивати і розраховувати свої сили. Інакше можна втрапити в халепу. Перша прогулянка за продуктами виявилася доволі дивною: йдеш собі, ніби напідпитку. Ніби легко, ніби тверезий, а трошки заносить.

Що ж, буду спостерігати за станом далі. І писати рецензії, бо коли ж, як не на лікарняному!

Каґуя хоче, щоб їй зізналися

Шкільна пора - найкращий час для можливостей. Ви ще не маєте над собою тиску обов'язків по роботі, в родині, над вами не висять кредити, батьки ще як правило здорові і працюють, забезпечуючи ваше життя. А в школах, особливо японських, кожний може проявити себе, на приклад, в студентській чи учнівській раді старшої школи. Якщо ви думаєте, що життя студради - це суцільні обов'язки і справи (і часом розваги), то герої аніме "Каґуя хоче, щоб їй зізналися ~Війна любові та розуму геніїв~" поширять ваші знання. Адже студрада - це ще й поле для битви між президентом та віцепрезидентом.



Collapse )

Brumes et pluies - Тумани і дощі

Цього року трапилася непевна весна. Одного дня вранці стояв легкий туман, котрий мало не падав на землю дощем. Потім виглянуло сонечко, почало тошки пригрівати. Ніщо не передбачає якоїсь різкої зміни погоди. А потім раптово пішов сніг. Великими шматками він спадав на землю, так що за якусь годину все Лялькове містечко вкрилося білим шаром. І це при тому, що сонечко і далі собі світило, ніби й не було якихось там хмарок. А вони кружляли тут і там і сіяли рої сніжних джмелів. Рафаелла вирішила, що з неї досить сидіння вдома, і вона втікла, аби трохи помилуватися снігом, котрого ніколи не бачила в Італії.



Collapse )

Книга друзів Нацуме

У кожного з нас є чи були бабусі. І певно, що колись вони були молодими і мали свої цікаві хобі та вподобання. Безумовно, вони рідко з нами ділилися тим, чим цікавилися, коли їм було 16 років. Але Нацуме Такаші пощастило - він успадкував від своєї бабусі Рейко плід її юнацького зацікавлення - книгу друзів. Це простий зошит, в котрому записані імена знайомих Рейко. І не просто знайомих, а йокаїв, тобто духів. Вона билася з ними та перемагала, забираючи ім’я. Рейко померла молодою, видно, задовго до народження Такаші, то ж він особисто її не знав. Але успадкував від бабусі дар бачити всіх цих дивних істот. А заодно самотність і нерозуміння з боку оточуючих людей. Ми не знаємо, як саме померли батьки Такаші, чи мали вони дар бачити йокаїв, але дали зрозуміти, що далеко не всі родичі погоджуються з присутністю хлопця в своєму домі, аж поки не знайшлася родина, котра погодилася прийняти хлопця в себе. Так само не складалися стосунки з однокласниками, котрі відверто не розуміли і боялися дивних властивостей Нацуме бачити невідоме. Таким чином наш головний герой був приречений на відлюдкуватий спосіб життя.



Collapse )

Клинок, який знищує демонів

Світ аніме ніколи не буде бідним на шьонени. І коли закінчується щось одне, на його місце приходить кілька інших, котрі будуть конкурувати за місце першого найпопулярнішого тайтлу в даному жанрі. Вже давно закінчилися "Ураганні хроніки Наруто", і на його місце прийшли, або вийшли на перший план кілька інших. Найпізніше з них прийшов "Клинок, що вбиває демонів" і, як не дивно, завоював велику популярність.



Collapse )

Rozen Maiden: Zurückspulen

Rozen Maiden: Zurückspulen офіційно вважається третім сезоном франшизи. Він викликав особливо великі суперечки через явну вже невідповідність першому виданню манґи, хоча знімався якраз за манґою, виданою з 2008 по 2014 рік, тільки вже у видавництві Weekly Young Jump. А все через сюжет. Аби зрозуміти події, згадаймо саму першу серію першого сезону. Малий хіккан Джун отримує дивний документ, в котрому він має вибрати або “Завести”, або “Не завести”. Він заводить, і до нього прибуває валізка з лялькою Шінку. А що трапилося б, якби Джун не завів?



Collapse )

Ляльки-мисливці

Чи можуть ляльки полювати? Такі зманіжені і ніжні істоти, гадаєте, думають лише про сукні та плітки? О, ні. Вони можуть бути доволі хижими і залюбки полювати, на приклад, на качок. Ні, не з метою з'їсти, а з метою... приручити. Хоча я особисто сумніваюся в добрих намірах Луни і Клари в той погожий зимовий день. Надто вже вони добре вправлялися у віршах П'єра-Жана Беранже, котрий полюбляв писати про мисливців.



Collapse )